II Niedziela Wielkiego Postu św. Grzegorza Palamasa.

27.02.2018

Czytanie Listu Apostolskiego Świętego Apostoła Pawła do  Hebrajczyków,  Hbr 1, 10- 2, 3

Na początku, Tyś Panie, osadził ziemię, dziełem też rąk Twoich są niebiosa. One przeminą, ale Ty zostaniesz i wszystko jak szata się zestarzeje, i jak płaszcz je zwiniesz, jak odzienie, i odmienią się. Ty zaś jesteś Ten sam, a Twoje lata się nie skończą. Do któregoż z aniołów kiedykolwiek powiedział: Siądź po mojej prawicy, aż położę nieprzyjaciół Twoich jako podnóżek Twoich stóp. Czyż nie są oni wszyscy duchami przeznaczonymi do usług, posłanymi na pomoc tym, którzy mają posiąść zbawienie? Dlatego jest konieczne, abyśmy z jak największą pilnością zwracali uwagę na to, cośmy słyszeli, abyśmy przypadkiem nie zeszli na bezdroża. Jeśli bowiem objawiona przez aniołów mowa była mocna, a wszelkie przekroczenie i nieposłuszeństwo otrzymało słuszną zapłatę, jakże my unikniemy /kary/, jeśli nie będziemy się troszczyć o tak wielkie zbawienie? Było ono głoszone na początku przez Pana, a umocnione u nas przez tych, którzy je słyszeli.

Czytanie Świętej Ewangelii wg Świętego Apostoła i Ewangelisty Marka, Mk 2, 1-12

W owym czasie, gdy po kilku dniach przybył Jezus do Kafarnaum, rozszedł się słuch, że jest w domu. Zbiegło się tak wielu, że nawet u drzwi nie było miejsca, a On głosił im słowo. Wtedy przynoszą Mu paralityka, którego niosło czterech. Nie mogąc przynieść do Niego ze względu na tłum, odkryli dach i rozebrawszy go, spuścili łoże, na któ­rym leżał sparaliżowany. Jezus, widząc wiarę ich, rze­cze do paralityka: – Dziecko, odpuszczają ci się grzechy twoje. Zasiadali zaś tam pewni znawcy Ksiąg, którzy rozmyślali w sercach swoich: – Cóż On mówi? Bluźni! Kto może odpuszczać grzechy prócz samego Boga! Je­zus, natychmiast rozpoznawszy duchem swoim, że ci tak w sobie rozmyślają, rzecze im: – Dlaczego tak rozmyśla­cie w sercach swoich? Czy łatwiej jest powiedzieć para­litykowi: Twoje grzechy są odpuszczone, czy też: Wstań, weź swoje łoże i zacznij chodzić? Otóż, byście wiedzie­li, że Syn Człowieczy ma władzę odpuszczania grzechów na ziemi [– rzecze paralitykowi]: – Mówię ci, wstań, weź swoje łoże i idź do domu swego. Podniósł się szyb­ko i chwytając łoże na oczach wszystkich, odszedł, tak że wszyscy nie mogli nadziwić się i nie przestawali wielbić Boga, mówiąc: – Tego jeszcze nie widzieliśmy!

Język białoruski.

   Праз колькі дзён Ён прыйшоў у Капернаум і стала вядома, што Ён у доме. Адразу сабраліся многія, так што ўжо і за дзьвярыма ня было месца, і Ён казаў ім слова. І прыйшлі да Яго з паралізаваным, якога несьлі чацьвёра: і, ня маючы як падысьці да Яго празь людзей, разабралі дах дома, дзе Ён быў і, пракапаўшыся, апусьцілі пасьцель, на якой ляжаў паралізаваны. Ісус, як убачыў веру іхнюю, кажа пралізаванаму: дзіця! даруюцца табе грахі твае. Тут сядзелі некаторыя кніжнікі і разважалі ў сэрцах сваіх: Чаго Ён так блюзьнерыць? хто можа дараваць грахі, акрамя аднаго Бога?. Ісус, адразу пазнаўшы духам Сваім, што яны так разважаюць самі ў сабе, сказаў ім: навошта вы так разважаеце ў сэрцах вашых? што лягчэй? альбо сказаць паралізаванаму: «даруюцца табе грахі?» альбо сказаць: «устань, вазьмі сваю пасьцель і хадзі?», але каб вы ведалі, што Сын Чалавечы мае ўладу на зямлі дараваць грахі, — кажа паралізаванаму: табе кажу: устань, вазьмі пасьцель тваю і ідзі ў дом твой. Той адразу ўстаў і, узяўшы пасьцель, выйшаў перад усімі, так што ўсе дзіву даваліся і славілі Бога, кажучы: ніколі нічога такога мы ня бачылі.

(Паводле Марка 2:1-12)

         Język rosyjski.     

   Через несколько дней опять пришел Он в Капернаум; и слышно стало, что Он в доме.Тотчас собрались многие, так что уже и у дверей не было места; и Он говорил им слово. И пришли к Нему с расслабленным, которого несли четверо; и, не имея возможности приблизиться к Нему за многолюдством, раскрыли кровлю дома, где Он находился, и, прокопав ее, спустили постель, на которой лежал расслабленный. Иисус, видя веру их, говорит расслабленному: чадо! прощаются тебе грехи твои.Тут сидели некоторые из книжников и помышляли в сердцах своих: что Он так богохульствует? кто может прощать грехи, кроме одного Бога? Иисус, тотчас узнав духом Своим, что они так помышляют в себе, сказал им: для чего так помышляете в сердцах ваших?Что легче? сказать ли расслабленному: «прощаются тебе грехи»? или сказать: «встань, возьми свою постель и ходи»? Но чтобы вы знали, что Сын Человеческий имеет власть на земле прощать грехи, — говорит расслабленному: тебе говорю: встань, возьми постель твою и иди в дом твой. Он тотчас встал и, взяв постель, вышел перед всеми, так что все изумлялись и прославляли Бога, говоря: никогда ничего такого мы не видали.

(Св. Евангелие от Марка 2:1-12)

      Język ukraiński.

   Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома. І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово. І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений. А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі! Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали: Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога… Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого? І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте? Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому: Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!

(Від Марка 2:1-12)